Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат


Реферат

На тему

Галицько – Волинське

князівство

Учениці 9-а класу

Спеціалізованої школи № 53

Трубінської Олександри


Галицько-Волинська держава

Волинське і Галицьке князівства та їх об’єднання.

Наприкінці X ст., у першій половині XI ст. адміністративним осередком земель Волині і Підкарпаття був Володимир. Мі100, що його заснував і назвав своїм ім’ям князь Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат Володимир Святославович. Він передав управління цим краєм Всеволоді – своєму синові від полоцької князівни Гогніди Гогноволодівни. Мі100 Володимир стало осередком єпископства і, отже, важливим центром розвитку культури.

Після смерті Ярослава Мудрейшего влада на Волині нередко змінювалася. Окрему князівську династію на Волині започаткував щойно внук Володимира Мономаха ІзяславМстиславович, який князював у Володимирі протягом Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат 1136–1142 і 1146–1154 рр. Він, а пізніше його син Мстислав Ізяславич спиралися на свої волинські володіння у боротьбі за утвердження на Київському престолі. Боротьба за зміцнення Волинського князівства була нелегкою, і воно, в окремі періоди своєї історії перетворювалось у своєрідну федерацію дрібніших удільних князівсв. Самостійну політику намагались вести князі, що володіли Луцьком Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат, Пересопницею, Дорожченом, а в окремі періоди також володарі Бузька, Червена та інших міст. Після смерті Мстислава Ізяславича (1170р.) Волинь була подіелена між його синами: Гоман став князювати у Володимирі, Володимир у Бересті, Святослав у Червені, Всеволод у Белзі. Лише наполеглива об’єднавча політика Гомана Мстиславича забезпечила врешті-решт Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат єдність Волинської землі.

Трохи по-іншому складалась толика Прикарпаття. Здесь уже 1084 р. утворилися князівства, в яких панували брати Ростиславовичі, правнуки Ярослава Мудрейшего. Найстарший брат Рюрик Ростиславович володарював у Переясловському князівстві, до якого входили землі над Сяном і Верхнім Дністром, приблизно до р. Стрий. Василькові Ростиславичу належало Теребовельське Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат князівство, що включало Поділля, Буковину, Східну частину Українських Карпат. На північ від Перебовельського князівства лежало Звенигородське. Воно припало третьому братові, Влодареві, який після смерті Рюрика став князем. В 1099 році він спільно з Васильком Теребовельським переміг військо угорського короля в битві під Перемисилем і це на деякий час стримало напади Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат Угрського королівства на Підкарпаття.

Син Володаря Володимир об’єднав Перемисилську, Теребовельську, Звенигородську землі у складі 1-го князівства. У 1144 р. він зробив своїм столичним містом Галич над Дністром. Лише у Звенигородському князівстві деякий час правив його племінник Іван Ростиславич (Іван Барлядник). У 1145 р. відбулося повстання містичів Галича, які “ввели у мі100” звенигородського князя Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат. Проте, внаслідок кровопролитної боротьби Володимиркові вдалося не тільки витіснити Івана Ростиславовича з Галича, а й приєднати до своїх володінь Звенигород.

Найбільшої могутності галицьке князівство досягло за правління Володимиркового сина Ярослава Осмомисла, батько оспіваної у “Слові о полку Ігоревім” Ярославни. Його володіння простягалися вздовж Дністра досить далековато на Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат південь; навіть землі в іншій течії Прутку і Дунаю опинились в повній залежності від Галича. Зростало значення Дністра у міжнародній торгівлі, а це своєю чергою сприяло розвиткові міст князівства. Галицький князь користувався авторитетом на міжнародній арені, підтримував дипломатичні взаємини не лише з сусідами, а й із Візантією, Священною Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат Римською Імперією.

Незважаючи на міжусобні війни між окремими князями Волинська та Галицька землі здавна підтримували якнайтісніші економічні та культурні взаємини. Ці взаємини стали передумовою об’єднання Волині і Галичини в одному князівстві. Незабаром після смерті Ярослава Осмомисла волинський князь Роман Мстиславович на запрошення галицьких бояр зайняв Галич, але довго Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат його не втримав. Лише 1198 р. після смерті Володимира Ярославовича, останнього представника династії Ростиславовичів, Романові Мстиславичу вдалося домогтися об’єднання під своєю владою Волині і Галичини в одне князівство. Незадовго до смерті Роман утвердився і в золотоверхому Києві.Кияни охоче перейшли на бік Романа і відчинили йому Подільські ворота мі Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат100.

Утворення об’єднаної Галицько –Волинської держави було подією великої історичної ваги. Недарма літописець називав Романа величавым князем “царем на Русі”, “самодержцем всея Русі”, причому слово “самодержець” вперше в літописі вжито стосовно нього.Цей титул,

перекладено з грецького титулу візантійських імператорів - автократор, засвідчив зміцнення позиції величавого князя, підпорядкування ким непокірних боярських Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат угруповань. Саме у Романа Мстиславовича шукав притулку імператор Візантії Олексій III після завоєвання Константинополя хрестоносцями.

Роман завоював собі славу сміливими і успішними походами на половців та литовських князів. Згодом він втрутився в боротьбу між гвельфами (прихильниками пап) та гібелінами (прибічниками імператорської династії Гогенштауфенів), виступивши на боці Філіпа Швабського Гогенштауфена Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат, який боровся за владу в імперії з Оттоком IV Саксонським, союзником пап. На шляху до Саксонії Роман Мстиславич загинув у випадковій сутичці з військом краківського князя Лешка Білого під Завихвостом на Віслі (1205). Смертю Романа скористались галицькі боярські угруповання, які не допустили до влади Романової вдови та його малолітніх синів Данила і Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат Василька. Як тільки княжичі підросли, вони розпочали з боярством тривалу і запеклу боротьбу за престол Волині , а пізніше і Галичини.

Могутність величавых бояр у Галицькій землі объяснюється не тільки різноманітністю джерел їхніх прибутків (розвинуте сільське господарство, солеварні промисли, торгівля), а й тим, що в боротьбі за Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат утвердження своєї династії на Прикарпатті Ростиславовичі мусили залучати на свій бік місцеву боярську верхівку. Для цього був один шлях — надання їм посад і, головне, маєтків, які стали основою зміцнення боярських родів. Проте нерідко найбагатші бояри вважали вигіднішим для для себя іноземне покровительство. Вони виходили з того, що правителям-чужинцям важче Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат, ніж своїм, домогтися підтримки більшості людей, і це спонукатиме їх надавати привілеї боярам, як головній своїй опорі. До того ж боярам не могло не імпонувати законодавче обмеження королівської влади і гарантування прав феодалів Угорщини згідно з "Золотою буллою" короля Андрія 1.

Втягнення іноземних покровителів — угорців, а пізніше й поляків у внутрішні Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат конфлікти боярства з князями сприяло подальшому зміцненню позицій бояр і водночас призвело до небаченого в інших князівствах загострення їх боротьби з князівською владою. Ось що трапилось, скажімо, під час недлинного правління в Галичині трьох синів Ігоря Святославича, внуків по матері Ярослава Осмомисла. Бояри самі запросили сподіваючись, що князі Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат із Сіверської землі стануть слухняним знаряддям у їхніх руках. Если ж Ігоровичі почали домагатись реальної влади, розгорілась боротьба не на життя, а на погибель. Ігоровичі влаштували розправу над боярами, і "вбито їх було числом 500, а решта розбіглися". В 1211 р. бояри, запросивши на допомогу угорське військо, захопили двох Ігоровичів і "повісили задля Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат помсти". Через два роки провідник боярства Володислав Кормильчич насмілився сісти на князівському престолі — це був єдиний випадок титулування князем людини, що не належала до династії Рюриковичів. Ще 1214 р. з допомогою частини бояр угорці, які вступили в альянс з Краківським князівством, захопили Галич і проголосили "владыкой королівства Галицького Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат" п'ятирічного угорського королевича Калмана (Коломана), якого одружили з дворічною польською княжною Соломією. Від цієї, по суті, військової окупації визволив галичан новгородський князь Мстислав Удатний, який разом з Данилом Романовичем (одруженим з його дочкою) успішно відбив наступ угорського і польського військ. Однак пізніше Мстислав передав князювання не Данилові Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат, а молодшому угорському короле­вичеві Андрію, одруженому з його другою дочкою. Врешті після наполегливих зусиль Данилові вдалося утвердитися на Волині, звідкіля він повів наступ на Галицьку землю. В 1230 р. Данило Романович витіснив угорців із Галича, але не зміг втриматися в місті. Це повторилося 1233 р. Новий угорський повелитель Бела IV визнав князювання Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат в Галичі ставленика бояр чернігівського князя Ростислава Михайловича.

Оскільки політичне безпринципні боярські угруповання йшли на угоди з угорськими королями, боротьба Данила і Василька Романовичів проти бояр, за об'єднання галицько-волинських земель набувала нраву визвольної війни за державну незалежність. Романовичі спирались на широкийі кола населення і на Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат ту частину бояр, яка розраховувала на покровительство князів. Їх підтримали містичі — міські купці і ремісники, в тому числі іноземні поселенці у деяких найбільших містах (вірмени, німці та інші); вони були прихильниками не боярського свавілля, а міцної князівської влади (лише пізніше, если держава ослабела, міські колонії католиків почали орієнтуватися на своїх одновірців — іноземних Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат агресорів). Для перемоги Романовичів істотне значення мала і позиція селян-общинників, які входили до княжого пішого війська. Зміцнення боярства не віщувало смердам нічого хорошего, а надії на "хорошего князя" уже на той час були поширені в люді. Альянс князівської влади, боярства, що цій владі служило, і міської Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат верхівки був спрямований на встановлення такового варіанта державного ладу, які значно більше виповідав потребам економічного і культурного розвитку, ніж боярська олігархія.

Князь намагався створити центральний апарат управління з вірних собі бояр. В ньому найпомітнішою фігурою, своєрідним защитником князя у військових, адміністративних і судових справах став "двірський". Ця посада відповіотдала західноєвропейському Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат палатинові. Вдосконалюючи державний апарат, прямуючи до спеціалізації його ланок, князі спиралися і на досвід інших країн. Так, деякі посади при дворі Данила Романовича були запроваджені за аналогією до Візантії (печатник) і західних сусідів (стольник, сідельничий).

Внаслідок тривалої боротьби Данилові Галицькому вдалось подолати ті угруповання галицьких і перемишльських бояр, які Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат орієнтувались на підтримку Угорського королівства. У 1237—1238 рр. Данило остаточно укріпився в Галичі. Волинь він залишив молодшому братові Василькові, який у всіх важливих справах діяв спільно з Данилом. У 1238 р. Данило розгромив тевтонських рицарів Добжинського ордену, що захопили мі100 Дорогичин, і взяв у полон колдуністра ордену Бруна. За літописом, Данило напередодні Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат проголосив: "Не личить держати нашу батьківщину крижевникам (хрестоносцям)". Незадовго до зруйнування Києва Батиєм Данило укріпився в Києві і доручив управління тисяцькому Дмитрові, досвідченому і хороброму воєводі, якому і довелося керувати обороною мі100.

Столицею князівства Данило Романович обрав свою нову резиденцію Бугор, де побудував оборонні споруди, церкви, заклав Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат гарний парк. Літописець показує планомірний, цілеспрямований нрав містобудівельної діяльності Данила і його брата Василька Романовича. За їх наказом були споруджені міста-замки Данилів, Крем'янець, Угровеськ та ін. До міст Данило запрошував "сідлярів, і лучників, і тульників, і ковалів заліза, й міді, і срібла, і життя наповнювало двори навколо Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат замку, поля і села". Ці слова у літописі наводяться при описі заснування Холмика, але вони стосуються й інших новозбудованих міст.

Фортифікаційна і будівельна діяльність Романовичів була дуже своєчасною. Подолавши впертий опір на лінії укріплень вздовж Верхнього Тетерева, Горині й Случі, Батий на початку 1241 р. рушив на Волинь. Як зазначає Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат літописець, Батий, побачивши, що не зможе взяти Крем'янець і Данилів, відступив від их. Разумеется, героїчна оборона цих добре укріплених фортець спричинилась до того, що орда вирішила не затримувати свого походу до головного мі100 Волині — Володимира. Боротьба за Володимирський дитинець була кривавою. Дружинники та озброєні містичі боролися до кінця Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат, до останнього воїна. Бастіонами опору стали муровані церкви, які після відходу орди залишилися заповнені трупами. Так само самовіддано, як свідчать археологічні джерела, захищалися Звенигород, інші мі100 і замки. Данило, який на той час повертався з Угорщини, зупинився в Синевидському монастирі (в сучасному Сколівському районі Львівської області); здесь він дізнався про навалу Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат і був змушений повернутись до Угорщини, "бо не много з ним було дружини". Ймовірно, шлях орди проходив з Прикарпаття на Верецький і через Буковину на Роднянський перевали. Если в Угорщині стало відомо про наближення орд Батия, був посланий палатин Григорій з дорученням перекрити карпатські "ворота". Але він здав їх Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат без опору. Не затримуючись у Карпатах, орди Батия рушили в Угорщину, де об'єдналися з іншою частиною орди, яка поверталася з Польщі і Чехії.

Усе ж Галицько-волинська земля потерпіла порівняно менше, ніж східні князівства. Це отдало змогу відразу ж після відходу орди приступити не тільки до Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат відбудови зруйнованих міст, а й до спорудження нових. Зокрема, було зведено могутні укріплення Холмика, куди Данило переніс свою столицю, збудовано Львів, який названо за ім'ям Данилового старшого сина Лева. Одночасно і отдалі доводилось воювати з непокірними боярами, які робили ставку на Ростислава Михайловича чернігівського та його союзників.

У 1245 р Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат. військо Данила Галицького здобуло блискучу перемогу в битві з військом угорського короля то його союзниками поблизу мі100 Ярослава на Сяні. Ярославська битва, в якій Данило підтвердив свою славу хороброго воїна і здібного полководця, надовго зупинила агресію Угорського королівства на північ від Карпат. Близько 1250 р. між Данилом і угорським Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат владыкой Белою IV налагодились дружні стосунки, які були закріплені шлюбом сина Данила Лева з дочкою Бели Констанцією.

Але спроба організувати достатньо сильний альянс проти ординців не вдалася. Не маючи змоги чинити надійний опір переважаючим силам Золотої Орди, Данило був змушений поїхати на переговори до хана Батия в його новозасновану Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат столицю Сарай-Бату (поблизу гирла Волги). Хан прийняв Данила з почестями, але сучасники розуміли, що ця поїздка означала визнання залежності від орди. Подальша діяльність Данила засвідчує, що він йшов на підпорядкування орді, тільки щоб отримати перепочинок і зібрати сили для вирішальної боротьби. Саме з цією метою було споруджено низку Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат укріплених міст, які мали стати опорою "проти безбожних татар". Поступово і обережно Данило знову починає шукати союзників для боротьби з ординцями. В 1254—1255 рр. війська Данила, його брата Василька і сина Лева здобули мі100, що піддалися татарам (Болохівські мі100 в районі Случі і Тетерева), а загони хана Куремси, які перейшли Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат в контрнаступ, витіснили у їхні кочовища. Однак після приходу 1258 р. величезного війська Бурундая Данило і Василько були змушені розібрати укріплення найбільших фортець на доказ того, що вони "мирники" орди. Лише столичний Бугор не скорився і зберіг свої фортифікації.

Данило провадив активну зовнішню політику. Після смерті останнього австрійського барона Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат з династії Бабенбергів син Данила Роман одружився з Гертрудою Бабенберг і при допомозі угорського короля спробував оволодіти герцогським престолом Австрії. Ця спроба була невдалою (внаслідок тривалої боротьби з 1282 р. здесь укріпилась династія Габсбургів).

Міжнародному авторитетові Данила сприяло увінчання його 1253 р. отриманою від папи Їнокентія IV королівською короною. Місцем коронації він обрав Дорогичин Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат на Підляшші, щоб підкреслити свої права на мі100, в якому свого часу розгромив тевтонських рицарів. Західноєвропейські хроніки називали Галицько-Волинське князівство королівством ще задовго до дорогичинської коронації, тому, надсилаючи в подарунок Данилові корону, папа враховував реальні факти. Стосунки холмського двора з Римом мали переважно політичний нрав Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат, однак папа не зміг тоді надати реальної допомоги проти орди, тому взаємини Данила з Римом не завершилися стійким союзом.

Після смерті Данила Галицького (1264) його син Шварно Данилович на маленький час об'єднав Галицьке князівство з Литвою. Лев Данилович (помер 1301 р.), який успадкував Львів і Перемишль, а після смерті Шварна — Бугор і Галич Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат, значно розширив свої володіння, приєднавши до их Люблінську землю і частину Закарпаття з м. Мукачеве. У Володимирі правив у цей час Володимир Василькович (1270—1288), у Луцьку — Мстислав Данилович (з 1289 р. також у Володимирі).

На початку XIV ст. Волинське і Галицьке князівства знову об'єдналися в руках 1-го князя — Юрія Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат 1 Львовича, внука Данила Галицького. Скориставшись з внутрішніх заколотів у Золотій Орді, Галицько-волинське князівство змогло на деякий час знову пересунути південні межі своїх володінь аж до нижньої течії Дністра й Південного Бугу. Показником могутності Юрія 1 було те, що він, як і Данило, прийняв королівський титул, іменуючи для себя Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат владыкой Русі (тобто Галицької землі) і князем Володимирії (Волині). Йому вдалося домогтися від константинопольського патріарха встановлення окремоїГалицької митрополії, до якої входило кільки єпархій — володимирська, луцька, перемишльська, турівсько-пінська (перед тим уся Русь заходила до складу однієї митрополії — київської). Утворення Галицької митрополії сприяло розвиткові традиційної культури і допомагало захищати політичну незалежність Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат об'єднаного князівства. До речі, перший галицький митрополит Петро (його називали Ратенським, бо походив він з-над річки Рата поблизу тодішньої межі Галичини і Волині) пізніше став першим митрополитом у Москві і дуже сприяв піднесенню цього мі100.

У 1308—1323 рр. в Галицько-Волинському князівстві правили сини Юрія — Лев II і Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат Андрій. З їх іменами пов'язана важлива сторінка історії Закарпаття. В 1315 р. здесь почалося повстання місцевих феодалів проти короля Угорщини Карпа-Роберта, засновника нової династії — Анжуйської. Деякі історики припускають, що в повстанні взяли участь і широкийі кола селян Закарпаття. На чолі повстанців стали наджупан Земплинського і Ужанського комітатів Петро Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат, син Петра Петуні, а також палатин Копає. Близько 1315 р. Петро їздив до Галицької землі, щоб запросити на угорський престол 1-го з Галицько-волинських князів — Андрія або Лева Юрійовичів. Повстання охопило значну частину Закарпаття, але, не знайшовши достатньої підтримки, зазнало поразки. В 1320 р. на заклик наджупана Петра повстання Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат розгорілось знову, але близько 1322 р. було придушене. Мабуть, саме тоді Галицьке-Волинське князівство втратило Мукачеве і прилеглу округу.

На міжнародній арені Галицько-Волинське князівство за Андрія і Лева Юрійовичів орієнтувалось на альянс з Тевтонським орденом. Це було корисно як для забезпечення торгівлі з Балтикою, так і у зв'язку з Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат тим, що все відчутнішим ставав напор Литви на північні окраїни князівства. Збереглась грамота Андрія і Лева 1316 р. про підтвердження союзу з Орденом, якому галицько-волинські князі обіцяли захист від Золотої Орди. Отже, хоч Галицько-Волинське князівство мусило визнавати формальну залежність від Золотої Орди, фактично воно провадило самостійну зовнішню політику.

Польський повелитель Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат Владислав Локетко називав своїх східних сусідів князів Андрія і Лева "непоборним щитом проти жорстокого племені татар". Але, перегороджуючи Золотій Орді доступ на землі своїх західних сусідів, Галицько-Волинське князівство частіше, ніж вони, ставало жертвою спустош­ливих походів ординців. Виснажлива боротьба із зовнішніми ворогами, гострі внутрішні конфлікти князів з боярами Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат і війни князів між собою ослаблювали сили Галицько-волинського князівства, і цим скористалися суміжні держави, які значно менше потерпіли від ординського лихоліття. Після смерті останнього галицько-волинського князя Юрія 11 польський повелитель Казимир III напав на Львів, пограбував княжий палац на Високому Замку (звідки вивіз "дві корони величезної вартості, оздоблені Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат дорогими каміннями і перлами, а також мантію і трон"), але скоро був змушений відступити. Правителем Галицької землі став вельможа Дмитро Детько, натомість на Волині укріпився князь литовського походження Любарт (Дмитро) Гедимінович, котрий прийняв мову і звичаї місцевого населення.

У боротьбі за галицькі землі, яка точилася з Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат перемінним успіхом, симпатії більшості галичан були на боці Любарта. Все ж сили були надто нерівними. В 1349 р. Польща знову захопила Галицько-Холмське та Перемишльське князівства, а повелитель польський Казимир проголосив для себя "правителем Королівства Русі", тобто Галичини. Величавый князь литовський Альгірдас (Ольгерд Гедимінович), скориставшись з ослаблення Золотої Орди, у 60-х Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат роках XIV ст. підпорядкував собі інші українські землі — Поділля, Київщину, Переяславщину. Галицьке князівство з 1370 р. опинилось під владою Угорського королівства, причому в 1372—1378 і 1385—1387 рр. здесь правив як васал угорського короля онімечений князь із Сілезії Володислав Опольський. Він прагнув незалежності від Угорщини і навіть почав карбувати у Львові монету з гербом Галичини Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат — зображенням лева — і власним ім'ям. Однак 1387 р. Галицька земля і західна частина давньої Волині (Холмщина) були надовго захоплені Польським королівством. Належні раніше до Галицько-Волинського князівства землі між Дністром і Прутком, в тому числі територія сучасної Буковини, опинились v складі Молдавського князівства, яке саме в той час Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат сформувалось. Поряд з румунською більшістю значну частину населення цього князівства становили українці, а деякі волості були цілком українськими. В устрої і правовій системі Молдавського князівства було чимало рис, які сформувались у Галицько-волинському князівстві, навіть грамоти господарів (князів) Молдавії протягом тривалого часу укладались українською мовою. У культурному житті Галицьке- Волинської Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат землі, як і всюди у той час, велику роль відігравали церковні установи - монастирі, єпископії,парафії. Літерні позначки на глиняному посуді і свинцевих пломбах, написи на речах повсякден­ного вжитку (прясельце, кістяна ручка ножика) засвідчують, що письменні люди були також і в середовищі ремісників, рядових дружинників. У Звенигороді Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат та Бересті знайдено берестяні грамоти, у Звенигороді, Перемишлі, Галичі, Львові — бронзові стилуси (писала) для писання на воскових табличках. Про існування шкіл на Волині можна зробити висновок з житія іконописця Петра, згодом митрополита, волинянина родом. Його, если досяг 7 років, "віддали батьки книжек учитись", причому зазначено, що вчитель був сумлінним, а хлопчик спершу Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат займався погано і лиш згодом випередив своїх однолітків. Освічені люди, знавці іноземних мов працювали в князівських і єпископських канцеляріях. Вони готували тексти грамот, вели дипломатичне листування. Збереглись, зокрема, латиномовні грамоти галиць­ко-волинських князів і скріплений печаткою лист ради мі100 Володимира раді мі100 Штральзунд (Німеччина) з вимогою повернути Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат володимирським купцям сукно з корабля, який потерпів аварію. У Галицькій області створена найдавніша східнослов'янська редакція Євангелія, яка помітно відрізняється від першої редакції, запозиченої від південних слов'ян. Давні пам'ятки (Христинопольський апостол XII ст., Бучацьке євангеліє XII—XIII ст. та ін.) збереглись у монастирі південноволинського села Городище (поблизу сучасного Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат Червонограда), що був у XIII—XIV ст. величавым культурним центром. У Бугорі за Льва Даниловича переписано два Євангелія, в яких типово народні українські мовні риси чітко проступають крізь церковнослов'янську базу тексту релігійних книжек.

Велика книгописна майстерня була при дворі князя Володимира Василько-вича — книгоеда і філософа Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат, якого "не було у всій землі, і після нього не буде". Як розповідає літопис, князь зробив щедрі пожертви церквам у своїх містах (Володимир, Берестя, Більськ, Кам'янець, Любомль) і єпископським кафедрам інших князівств — Луцькій, Перемишльській, Чернігівській. Серед дарів літописець описує 36 книжек. Шкіряна оправа найдорожчих книжек прикрашалася золототканими тканинами (оловір Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат), металевими накладками із зображенням в техніці перегородчастої емсілі (її літопис називає фініптом). Усі ці розкішні оправи виготовлялись місцевими ремісниками. Деякі книжки прикрашались чудовими мініатюрами.

Літописання в Галицькій землі з'явилося порівняно рано. Разумеется, дружинником був Василь, який описав осліплення теребовельського князя Василька Ростиславича 1097 р. і міжусобну війну 1098—1099 рр. "Повість Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат про осліплення Василька", яка ввійшла в "Повість минулих літ", — винятково талановитий твір. Простоту і безпосередність викладу создатель вміло поєднує з реалістичними штрихами, щоб схвилювати читача, передати весь трагізм описуваних подій.

Літопис, який прийнято називати Галицько-волинським, складається з двох частин. Першу (життєпис Данила Галицького) написано високоосвіченим книгоедом у Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат Бугорі в основному з метою звеличення політики Данила — спадкоємця і продовжувача справи давніх володарів Києва. Він — "князь добрий. хоробрий і мудрий", його славу можна зрівняти лише зі славою Святослава Ігоровича та святого Володимира Величавого. На повен глас звучить в літописі патріотичний заклик: "Краще на своїй землі кістками лягти, ніж на чужій Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат славним бути!"

Волинська частина літопису починається 1261 роком. В основному вона писалася при дворі володимирського мирського князя Володимира Васильковича в останні роки його життя. Можливе місце перебування літописця — містечко Любомль, де любив бувати володимирський князь. З приводу смерті князя в текст включено написану іншою особою похвалу Володимирові, значна частина Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат якої — переробка "Слова про закон і благодать" митрополита київського їларіона. Якщо холмський літописець писав з точки зору вірних князеві бояр, то волинський більше враховує опору князівської влади на "простих людей" — "містичів", селян. У мові волинського літописця порівняно багато елементів, які ставали характерними для тодішньої української народнорозмовної мови.

У літописі Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат згадані і частково переказані окремі "слави" — величальні пісні, з якими мають спільні риси обрядово-величальні колядки, що становлять один з найдавніших шарів української народнопоетичної творчості. Напевне, подібні пісні співав славетний перемишльський співець Митуса, покараний за непокору князю.

Яскравим виявом високого рівня культури була й архітектура краю. Будували переважно з Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат дерева, кам'яними спершу були лише храми, рідше князівські палати. Збережений (у реконструкції) володимирський Успенський собор, будівництво якого було завершене 1160 р., повторює план Успенського собору Києво-Печерської лаври. У містах Галичини — Перемишлі, Звенигороді, Василеві, Галичі започатковано будівництво церков з білого каменю, обширно стали застосовуватись у будівлях різьблені орнаменти. В Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат одному лише Галичі відоме розташуванняне менше ЗО мурованих монументальних споруд, однак лише частина їх вивчена археологами. Будівництво найбільшого в Галичі храму — Успенського собору пов'язують зі створенням здесь єпископи' 1157 р. Це — яскравий зразок галицької білокам'яної архітектури. Різьблені оздоби збереглись на своєму первісному місці тільки в храмі Пантелеймона поблизу Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат Галича. Здесь портали обрамлені колонами з капітелями корінфського ордеру. Західний, головний портал — перспективний, заглиблений у стіну. Його верхня частина прикрашена стилізованим орнаментом. Про чудові храми Данила Галицького в Бугорі знаємо з літописної розповіді. Особливою красою вирізнялась церква Івана. В ній капітелі опорних стовпів прикрашали різьблені скульптурні маски. Всередині поверхня куполу Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат була із "зорями золотими на лазурі, а внутрішній поміст (церкви) був вилитий з міді і незапятнанного золота, так що блищав, як дзеркало". Вікна прикрашало "римське скло" (вітражі), портали було оздоблено "каменем тесаним галицьким білим і зеленим холмським". Різьба на их настільки вразила літописця, що він повідомив ім Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат'я архитектора — "хитреця" Авдія. На головних дверцах "був зроблений Выручил, а на північних святий Іван, так що всі, хто дивився, дивувалися". За князя Василька і його сина Володимира Васильковича працював видатний будівничий "супруг хитр" Олекса, який спорудив низку дерев'яних міських фортифікацій. Яскравим виявом май­стерності галицьких будівничих була Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат п'ятиповерхова дерев'яна наскельна фортеця IX—XIV ст. Тустань поблизу села Уріч у Карпатах.

Місцевий іконопис розвивався в Галицько-волинській землі під впливом київського. З робіт живописеців високого професійного рівня збереглась ікона богоматері-Одигітрії кінця ХНІ—XIV ст. з Покровської церкви м. Луцьк (нині у Київському державному музеї Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат українського мистецтва). Відома Ченстоховська ікона Божої Матері, така популярна в Польщі, в XIV ст. була вивезена з Галичини. Галицьке образотворче мистецтво XIV ст. гідно представляє відома ікона святого Юрія-змієборця на чорному коні (з с. Станилі поблизу м. Дрогобича, зберігається у Львівському державному музеї українського мистецтва). В ній немає Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат нічого зайвого. Ритм ліній і чітко обмежених кольорових плям підпорядкований єдиному художньому задумові: створити образ безстрашного воїна, вірного обов'язкові. На світло-сірому фоні виділяються темний силует жеребца з вершником і червоний плащ воїна. Незрівнянне поєднання динамізму і гармонійної врівноваженості окремих елементів композиції свідчить про майстерність художника. Мала українських ікон XV ст Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат. виконана в руслі художніх традицій Галицько-волинської землі. Їм, попри індивідуальні манери окремих майстрів, властиві лаконізм і цілісність композиції, стриманість колориту і водночас мозгіння поєднання контрастних барв, емоційна насиченість образу-символу. Ці особливості, органічно зливаючись з новими рисами, стали в майбутньому одним з компонентів національної своєрідності українського образотворчого Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат мистецтва. Також у багатьох творах народного декоративного мистецтва Західної України (килими, вишивки, писанки) справедливо вбачають використання і дальший розвиток мотивів, які існували ще в середньовіччі.

У культурі галицько-волинської доби ще виразніше, ніж раніше, спо­стерігається оригінальне поєднання слов'янської спадщини і нових рис, зумовлених зв'язками з Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат Візантією, Західною і Центральною Європою, країнами Слету. За рівнем культурного розвитку Галицько-Волинська держава не відставала від сусідів, а в багатьох випадках стала батьківщиною нових творчих здобутків. Князівству належить почесне місце в формуванні української культури, в зміцненні її зв'язків з культурами інших людів. Протягом століть у тяжкі часи Галицко-Волынское княжество (Галицько – Волинське князівство) - реферат панування іноземних держав українські діячі літератури, мистецтва, освіти звертались до спадщини минулих епох, в тому числі і до доби Галицько-волинського князівства. Спогад про його колишню велич підтримував дух визвольної боротьби українського народу.


gagarin-i-nevidimaya-lestnica-4-glava.html
gagarin-i-velikaya-migraciya.html
gagarinskij-mezhmunicipalnij-sud-a-v-saverskij-prava-pacientov-na-bumage-i-v-zhizni.html